Виставка «Навколо нас море вогню. Долі цивільних євреїв під час повстання у Варшавському гетто»

Ми покажемо, яким було повсякденне життя в бомбосховищі, в яких умовах і з ким ділили простір укриття, як вирішувалися щоденні справи та потреби. Ми спробуємо «доторкнутися» до фізичності перебування в бомбосховищі: темряви, спеки від палаючих стін, браку простору та повітря, звуків, які часто були єдиним способом отримати інформацію про те, що відбувається на поверхні.

Ми розповімо про стосунки між людьми, що переховуються, про їхні почуття та емоції. З одного боку – про конфлікти, страх, моменти паніки, безнадію, відчуття покинутості й байдужості світу до своєї долі та усвідомлення втраченого життя; з іншого – про потребу в любові, близькості та свободи волі, про відповідальність за інших. Бажання жити, рятувати себе та своїх близьких, творити спільноту, учасники якої підтримують і захищають один одного все це – також один із способів протистояння злу.

Виставка, хоч і стосуватиметься історичних часів і подій, торкатиметься універсальних загальнолюдських дилем, настроїв і почуттів та ставить питання, важливі для сучасного світу. Як ми поводимося, стикаючись зі смертю? Де межа між боротьбою за життя та капітуляцією? Що відчувають люди, вигнані з суспільства, оточені байдужістю чи зневагою, «потопаючі», яким немає порятунку, як писали про себе багато героїв і героїнь? Як протистояти злу, чинити йому опір? Що таке байдужість і до чого вона призводить? Чи соромимося ми бути свідками страждань інших?