Повстання у Варшавському гетто. Історична інформація

19 квітня 1943 року варшавські євреї розпочали збройну боротьбу з німцями. Повстанці не могли сподіватися на перемогу. Ними керувало бажання помститися німцям, завдати ворогові якомога більших втрат, а передовсім вони обирали смерть зі зброєю в руках. Квітневе повстання було найбільшим збройним виступом євреїв під час Другої світової війни, і водночас першим міським повстанням в окупованій Європі.

Лекція про Повстання у Варшавському Гетто др. Кшиштофа Персака (польською мовою)

Розшифровка лекції польською мовою [ЗАВАНТАЖИТИ ФАЙЛ.doc] >>

У створеному в 1940 році варшавському гетто німці ув'язнили понад 400 тисяч євреїв; десятки тисяч із них померли від хвороб і голоду. 22 липня 1942 року німці почали депортацію в’язнів гетто до табору смерті Треблінка. Там загинуло близько 300 тис., варшавських євреїв. Восени 1942 р., у так званому залишковому гетто залишилося лише близько 60 000 євреїв. Це були переважно молоді люди в розквіті сил, без сімей, зайняті в німецьких виробничих майстернях, так званих шопах. В умовах, коли втрачати не було чого, серед єврейської молоді виникла ідея збройного опору.

Єврейська бойова організація

Під час великої депортаційної акції 28 липня 1942 р. активісти лівих сіоністських молодіжних рухів створили Єврейську бойову організацію. Згодом до неї приєдналися комуністи та соціалісти. Організацію очолював Мордехай Анєлевич з Ха - Шомер ха -Цаїр,  а найвідомішими лідерами були Іцхак Цукерман з Дрора та Марек Едельман з соціалістичної партії Бунд. Другою підпільною організацією у Варшавському гетто був Єврейський військовий союз, створений на рубежі 1942-1943 рр. в колі правих сіоністів на чолі з Леоном Родалем і Павлом Френкелем.

Коли 18 січня 1943 року німці почали чергову акцію депортації, вони наштовхнулися на збройний опір бійців Єврейської бойової організації. «Євреї! Окупант починає другий акт вашого знищення! Не йдіть безвільно на смерть! Захищайтеся!» – йшлося у листівці організації. Чотириденна акція самооборони затримала остаточну ліквідацію гетто і дала єврейському підпіллю час підготуватися до повстання.

Початок повстання в гетто

Коли 19 квітня 1943 р., напередодні свята Песах, німецькі війська чисельністю 2 тис., осіб за підтримки танків і бронеавтомобілів знову увійшли в гетто, щоб остаточно його ліквідувати, проти них виступили близько 500 членів Єврейської бойової організації, розділених на 22 бойові групи під керівництвом Анєлевича, та близько 150 бійців Єврейського військового союзу. Перші кілька днів повстанці захищали свої укріплені позиції, ускладнюючи німцям проникнення в гетто. Вони стріляли по наступаючих військах противника та закидали їх гранатами та пляшками з бензином.

Символами повстання стали єврейський і польський прапори, вивішені на високій кам'яниці на Мурановській площі, де кілька днів чинила запеклий опір група Єврейського військового союзу під командуванням Павла Френкеля. Бійці Єврейської бойової організації на чолі з Мареком Едельманом вели запеклі бої в районі майстерні щітників. Їм вдалося на деякий час зупинити німців, підірвавши спеціальну міну. У перший день повстання диверсійний відділ Армії Крайової здійснив невдалу спробу підірвати стіну гетто на вул., Боніфратерській. Під час повстання під стінами гетто Армія Крайова провела ще кілька акцій проти німців, які обстрілювали позиції повстанців.

У подальшому повстанці зосередились на обороні окремих бункерів і будівель. Німці систематично прочісували чергові квартали вулиць, спалюючи будинок за будинком. Вони виганяли з них мирних жителів і вбивали полонених повстанців. До виявлених бункерів, де окрім бійців переховувались і мирні жителі, вони кидали димові шашки та знищували їх вибухівкою.

Командувач німецькими військами Юрген Строп, повідомив у своєму звіті про знищення гетто, що його війська захопили або вбили понад 56 000 євреїв і виявили 631 бункер. Згідно зі звітом Стропа, 36 тис., людей німці депортували до трудових таборів на Люблінщині, решта загинули на місці або в газових камерах Треблінки. Наведені ним цифри, мабуть, завищені, але інших у нас немає. Водночас з «арійського боку» стіни гетто німці активізували пошук євреїв, які переховувалися, пропонуючи грошову винагороду за їх видачу.

Закінчення повстання та ліквідація Варшавського гетто

Лише кільком десяткам повстанців вдалося вибратися з палаючого гетто через каналізацію та підземні тунелі. Більшість із них загинула через доноси, частина - в партизанських боях, частина - брала участь у Варшавському повстанні 1944 р. 8 травня 1943 р., німці оточили бункер штабу Єврейської бойової організації  на вул. Міла 18. Близько сотні бійців, у тому числі Мордехай Анєлевич, задихнулися від диму або покінчили життя самогубством, не бажаючи потрапити до рук німців.

Проте бої окремих повстанських загонів тривали аж до 16 травня. Того вечора на знак перемоги німці підірвали Велику Синагогу на вул. Тломацьке, що знаходилась за межами залишкового гетто. Строп записав у своєму звіті: «Єврейського житлового кварталу у Варшаві більше не існує!» Після повстання німці зрівняли територію гетто з землею.

Більше про повстання можна дізнатись на порталі Wirtualny Sztetl >>