Міжнародний день проти фашизму і антисемітизму

9 листопада було встановлено як Міжнародний день проти фашизму та антисемітизму у 1989 році, на знак вшанування пам'яті жертв єврейського погрому 1938 року, а також на знак протесту проти сучасних форм расизму та нетерпимості.

Листопадовий погром 85-річної давнини, відомий як Кришталева ніч (нім. Kristallnacht), був першим масовим антиєврейським погромом у Третьому Рейху. Визнано, що і масштаб, і жорстокість нападників передвіщали Голокост, який мав відбутися через кілька років. Після економічного бойкоту та прийняття дискримінаційного законодавства, погром став ще одним проявом антисемітської політики німецької влади.

Спалах антиєврейського насильства мав виглядати як спонтанне народне повстання у відповідь на вбивство у Парижі німецького дипломата Ернста фон Рата 17-річним єврейським хлопцем Гершем Ґриншпаном. Ґриншпан народився в Ганновері в сім'ї польських євреїв, але емігрував до Франції у віці 14 років. Він здійснив вбивство 7 листопада 1938 року в посольстві Рейху на знак помсти за виселення його сім'ї до Польщі з Німеччини в рамках так званої «Польської акції». Цим терміном називають акцію депортації близько 17 000 єврейських громадян Польщі наприкінці жовтня 1938 року. Після смерті фон Рата 9 листопада антиєврейські заворушення по всьому Рейху повинні були виглядати як помста пересічних німців за це вбивство.

Насправді ж погроми були заплановані набагато раніше, а вбивство стало лише ідеальним приводом для їх здійснення. Наказ про початок погромів віддав міністр пропаганди Йозеф Геббельс у ніч з 9 на 10 листопада 1938 року. Організація масових демонстрацій по всьому Рейху була б неможливою без співпраці з німецькою поліцією та гестапо. Для проведення акції були задіяні сили кримінальної поліції (Kripo), поліції порядку (Orpo), а також підрозділи СС і СА. Співробітники цих організацій мали не лише ініціювати інциденти, але й стежити за тим, щоб під час погрому не постраждало жодне німецьке «життя чи майно».

Терористичні акції проти єврейського населення тривали з ранньої ночі 9 листопада до пізнього вечора 10 листопада 1938 року. У цей час переодягнені в цивільний одяг члени СС і СА з ломами, сокирами та іншою зброєю вийшли на вулиці міст, руйнували, палили і нападали на німецьких євреїв. У всіх регіонах Рейху за лічені дні було знищено майже півтори тисячі синагог і молитовних будинків. Руйнувались єврейські оселі, магазини та кладовища. Точність атак полегшували спеціальні реєстри євреїв і майна, що їм належало.

Нападники не обмежувалися знищенням і підпалами будівель - майже повсюдно були зафіксовані акти зґвалтування, побиття і приниження єврейських сусідів. Близько 400 осіб було вбито і 30 000 відправлено до концтаборів.

Як писала Анна Вольф-Повенська:

«Листопадовий погром був генеральною репетицією перед «остаточним рішенням». Нацистська пропаганда зробила все, щоб з початком війни поглибити в суспільстві відчуття загрози з боку євреїв і обґрунтувати необхідність захисту від них».