Звільнення концтабору Аушвіц

27 січня 1945 року радянські солдати 60-ї армії 1-го Українського фронту увійшли до німецького концентраційного табору смерті Аушвіц. У головному таборі Аушвіц I, Аушвіц II (Біркенау) і Аушвіц III (Моновіц) лише 7000 в’язнів дочекались звільнення. Німцям вдалося відправити на захід маршами смерті більшість в’язнів.

Поступова ліквідація табору почалася в серпні попереднього року, коли Червона армія підійшла до Вісли. До початку 1945 року німці вивезли в глиб Рейху 65 тис. ув’язнених і знищили майже всіх учасників так званих  Зондеркоманд, які обслуговували газові камери та крематорії.

Останній акт трагедії стався, коли почався радянській зимовий наступ, і німці вирішили терміново ліквідувати табір. 17 січня 1945 року німці зібрали 67 000 в’язнів Аушвіц, після чого на морозі їх пішки гнали до Ґлівіце та Водзислава Шльонського, звідки залізницею доправили до концентраційних таборів у Німеччині. В’язнів, які не мали сили йти, німці вбивали дорогою. Історики підрахували, що з 58 тис в'язнів, яких вивезли з Аушвіца, більше 10 тис., загинули під час маршів смерті.

Водночас німці гарячково замітали сліди своїх злочинів. Вони нищили документацію, особливо картотеки та реєстри в’язнів, ліквідовували ями з прахом жертв, підпалили склади з майном убитих, зрештою, підірвали зупинені раніше крематорії та газові камери. Останній, крематорій V, був зруйнований буквально напередодні звільнення табору.

Звільнені в’язні Аушвіц, переважно євреї з понад 20 європейських країн, були вкрай виснаженими, голодними та хворими. Їм була потрібна негайна допомога.

Спершу її надали радянські військові лікарі та санітари, на допомогу прийшли й мешканці навколишніх міст. Невдовзі Польський Червоний Хрест організував табірний шпиталь, який міг прийняти понад 4500 хворих в’язнів, в тому числі 400 дітей. Червоноармійці, що визволяли табір, знайшли також трупи 600 в’язнів, вбитих німцями в останній момент. Їхні урочисті похорони відбулися 28 лютого 1945 року. Тоді також поховали близько сотні колишніх в'язнів, які померли у шпиталі після визволення.

Навесні 1945 року на території табору діяла радянська комісія з розслідування німецьких злочинів. На основі показів колишніх в'язнів вона дійшла висновку, що табір Аушвіц забрав 4 мільйони життів. Сьогодні відомо, що їх було близько 1,1 мільйона.

У наступні місяці радянська та польська комуністична влади організували на місці колишнього концтабору трудовий табір для німецьких військовополонених і фольксдойчів.
Роботи зі створення музею в колишньому таборі Аушвіц почалися в 1946 році. Він був відкритий 14 червня 1947 року. Річниця визволення табору, 27 січня, була оголошена ООН Міжнародним днем ​​пам'яті жертв Голокосту.