Річниця смерті Януша Корчака
«Процесія вирушила (...) йдуть до Умшлагплатц, пані Стефа, пан Доктор і весь дитячий будинок...». 5 або 6 серпня 1942 року вихованців дитбудинку на чолі з Янушем Корчаком разом з іншими підопічними дитячих будинків з гетто відправили на Умшлагплац, а потім вбили у таборі смерті Треблінка. Незважаючи на різні пропозиції та наполягання врятуватись, старий лікар до кінця залишився з тими, кому присвятив усе своє професійне життя.
Януш Корчак (уроджений Генрик Ґольдшміт) - багатогранна постать. Він народився в асимільованій єврейській родині, був практикуючим лікарем, відомим письменником і колумністом, а передусім педагогом і захисником дітей.
Отримавши освіту у Варшаві, Берліні, Парижі та Лондоні, він присвятив себе медичній допомозі дітям. Як солдат брав участь у двох війнах (російсько-японській та польсько-більшовицькій). Також він дуже хотів взяти активну участь у вересневій кампанії 1939 року, але його не взяли до війська через вік. Тим не менш, у вересні 1939 року він одягнув військову форму, символічно підкреслюючи необхідність боротьби. Той, хто шукатиме в Генрику Ґольдшміті насильницькі інстинкти, буде не правий. Адже у всіх збройних конфліктах він виконував своє медичне покликання відповідно до своєї місії - допомагати слабким і нужденним.
Від початку ХХ століття Януш Корчак особливо переймався проблемами опіки над сиротами. У сиротинцях, які він підтримував своєю працею або організовував разом з іншими, він запровадив інноваційну педагогічну систему, в якій дитина мала чітко визначені права і можливості. Він вважав важливим емансипувати наймолодших і дозволити їм вчитися на власному досвіді. Він вважав, що дітям треба давати можливість приймати рішення, але водночас вчити розуміти наслідки їхнього вибору через почуття та емоційну залученість. Тому в дитячих будинках Корчака існували інститути прямої демократії, а також низка ініціатив, які залучали молодь до серйозних суспільних активностей (наприклад, до видання газети).
Корчак був відомим публіцистом і автором творів для дітей ще до Першої світової війни. Він переймався пошуком ідеальної педагогічної концепції, і його пошуки спрямовувала ідея щасливого дитинства. На практиці він засвідчив свої погляди у низці публікацій, адресованих дітям, з яких, мабуть, найвідоміша, під назвою «Король Матіуш Перший», стала натхненням для створення «Простору сімейних занять», що діє при Музеї історії польських євреїв POLIN.
Діяльність Януша Корчака у міжвоєнний період піддавалася критиці як з боку антисемітських кіл, так і з боку групи єврейських традиціоналістів. Новаторські соціальні концепції викликали опозицію з боку консерваторів. Видатний педагог, що жив згідно назви драми Шимона Анського «На пограниччі двох світів», був міцно вкорінений у двох культурах: польській та єврейській, і ніколи не відмовлявся від своєї подвійної ідентичності, незважаючи на нападки вороже налаштованих до нього осіб. Навпаки, своїми вчинками він показав, що над ідеологічними розбіжностями та світоглядними дилемами стоїть людина. У міжвоєнний період під псевдонімом Старий Доктор він вів популярні радіопередачі, присвячені проблемам дитячого світу, які охоче слухали як євреї, так і неєвреї.
Він не відмовився від своїх ідей навіть у гетто, де героїчно, ризикуючи життям, боровся за існування свого дитячого будинку і дітей, які там виховувалися. Незважаючи на реальні шанси перейти на так званий арійський бік і пропозиції, що надходили з різних кіл, він вирішив залишитися зі своїми підопічними та іншими опікунами до кінця.
Останній шлях Корчака з сиротинця, від вулиці Сенній до Умшлагплатц, описується по-різному. Однак у всіх оповіданнях з'являється постать Старого Доктора, присутнього серед дітей. Корчак вважав, що дорослі повинні бути відповідальними і правдивими у вихованні дітей. Це мало втілюватись шляхом створення почуття безпеки і демонстрації дітям, що вони завжди можуть розраховувати на дорослих. Цю місію Генрик Ґольдшміт героїчно виконав до кінця.
У березні 2015 року 7 серпня 1942 року було визнано офіційною датою смерті педагога і лікаря. Його діяльність вшанована численними пам'ятниками та назвами шкіл. Ідеї Корчака досі використовуються в роботі з дітьми та молоддю.
