Повстання у Білостоцькому гетто

У міжвоєнний період євреї становили 43% населення Білостока. Протягом півтора року після окупації міста СРСР у 1939 році місто стало прихистком для євреїв, що тікали з Генерального Губернаторства, побоюючись посилення переслідувань. 27 червня 1941 року Білосток був захоплений німцями, а вже наприкінці липня німецька влада створила в місті закрите гетто.

Перші масові вбивства єврейського населення у Білостоці відбулися 27 червня 1941 року. Протягом першого місяця німецької окупації було вбито понад 5 000 місцевих євреїв.

Наприкінці липня 1941 року німецька влада створила закрите гетто. Близько 50 000 в'язнів були скупчені на невеликій території, відокремленій від світу триметровим дерев'яним парканом з колючим дротом. Для управління гетто німці призначили Юденрат, діяла єврейська поліція, функціонували їдальні, лікарня та школи. Незважаючи на це, наглухо відгороджений від світу «закритий квартал» повільно помирав від голоду. Спроби контрабанди каралися смертною карою, а харчові пайки скорочувалися. Крім того, виснажених голодом в'язнів використовували на каторжних роботах.

Вже у 1941 році в білостоцькому гетто, спочатку в комуністичних колах, почали формуватися осередки руху опору. На межі 1941 і 1942 років була заснована Антифашистська організація. Вона налічувала кілька сотень членів. Вони зосередилися насамперед на допомозі радянським військовополоненим. Вони також налагодили співпрацю з іншими осередками спротиву в гетто - з Га-Шомер га-цаїр та лівими бундистами. Таким чином був сформований Об'єднаний антифашистський блок. Його члени вирішили, що мають захищати себе у випадку спроб ліквідації гетто. Праві організації ("Дрор", "Поалей-Ціон", "Ха-Ноар ха-Ціоні", "Бейтар" і правий Бунд) утворили власну коаліцію, відому як Другий блок.

На початку лютого 1943 року німці розпочали ліквідацію гетто. Приблизно 10 000 білостоцьких євреїв було перевезено до газових камер німецького нацистського табору Треблінка. Саме тоді відбувся перший акт опору. Іцхок Малмед облив кислотою німецького функціонера. Той, намагаючись застрелити Малмеда, влучив у іншого поліцая. У відповідь німці розстріляли 100 євреїв, включаючи сім'ю вбивці. Сам Малмед був схоплений через кілька днів і повішений.

У березні 1943 року дві підпільні організації були об'єднані. Вони здобували зброю, збирали продукти харчування, проводили агітаційну роботу, створили архів гетто за прикладом ініціативи Емануеля Рінгельблюма.

У ніч з 15 на 16 серпня мала відбутися остаточна ліквідація гетто. До Білостока спеціально привезли солдатів і офіцерів, які мали досвід проведення ліквідаційних операцій, зокрема обергрупенфюрера Оділо Глобочніка з Любліна, Франца Конрада (який раніше брав участь у ліквідації Варшавського гетто). Гетто було оточене підрозділами з легкою автоматичною зброєю і кулеметами. Німецькі танки та артилерія чекали в резерві. На паркані гетто були вивішені плакати, які наказували всім євреям зібратися на вулиці Юровецькій для депортації до Любліна.

Опір у гетто очолили Мордехай Тененбаум і Даніель Мошкович. Повстанці мали атакувати в місці, що найгірше охоронялося німцями - на вулиці Смольній. Звідти вів найкоротший шлях до лісу, через який мали втекти в'язні гетто. Також планувалися удари ще в чотирьох місцях. Однак погане озброєння повстанців - один кулемет, пістолети, пляшки із запалювальною сумішшю, пляшки з кислотою, при значній військовій перевазі німців, - не дозволило реалізувати задумане. Не приєдналися до битви і ті, хто зібрався на збірному пункті на вулиці Юровецькій.

Керівники повстання, Тененбаум і Мошкович, найімовірніше, покінчили життя самогубством. Кілька днів повстанці чинили опір у кількох місцях на території гетто, переважно на фабриках і майстернях. 19 серпня німці виявили найкраще обладнаний бункер з 72 бійцями на вулиці Хмільній. Лише кільком повстанцям вдалося прорватися до лісу і приєднатися до партизанів.

20 серпня німці завершили ліквідацію Білостоцького гетто. Близько 30 000 останніх в'язнів, вивезли до таборів знищення Треблінка II та Аушвіц-Біркенау. Лише кілька сотень з приблизно 60 000 білостоцьких євреїв пережили німецьку окупацію.